Пролітаючи над Олеським замком

Найстаріший збережений замок Галичини постав в Олеську ще за княжих часів, у XIII ст. Припускають, що замок побудував однин із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича — Андрій або Лев.

Споруда наслідувала овальну форму рельєфу пагорба, мала широкий двір, оточений кам’яною стіною, в’їзд із брамою та вежею. Ці мури частково збереглися як нижній ярус сучасного замку.

Згодом замок декілька разів переходив з рук у руки польської та литовської імперій, оскільки тут проходив кордон між державами.

У XVI ст. споруда перестала виконувати оборонну функцію і перетворилася на ренесансний королівський палац. Саме тут народився король Польщі Ян ІІІ Собеський.

Втім, замок і далі безліч разів міняв господарів. Його захоплювали, звільняли, передавали у спадок, продавали. Аж поки 1882 року за зібрані у Львові кошти замок викупили — він перейшов у власність держави.

У комплекс музею “Олеський замок” входить також монастир капуцинів із костелом св. Йосифа 1739 р. Зараз тут архіви Львівської галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Колись замок мав невеликий регулярний сад та пейзажний парк, однак без належного догляду вони загинули. У процесі реставрації дикі хащі навколо замку впорядкували, влаштували галявини, встановили сучасні скульптури та висадили тисячі дерев і кущів.

За всю свою історію замок багато разів зазнавав пожеж та руйнувань, одне з найбільших сталося у 1838-му внаслідок землетрусу. А 1951-го після удару блискавки будівля згоріла дотла, лише у 1975 році замок повністю відбудували.

Сьогодні заповідник-музей “Олеський замок” — це відділ Львівської галереї мистецтв. В експозиції замку — безцінні зразки ікон, живопису та скульптури Х–ХІХ ст.