Львівська архієпархія УГКЦ

Початок єпархії було покладено Галицькою єпархію, заснованою в середині 12 століття. Ця єпархія перебувала під юрисдикцією Київського митрополита, хоча в 1303 році вона була зведена в статус керованої митрополії. Вона перестала функціонувати як окрема єпархія на початку XV століття і керувалася вікарієм, призначеними спочатку київським митрополитом, а потім римсько-католицьким архієпископом Львова.

Польський король Сигізмунд I Старий відновив єпархію в 1539 році і призначив колишнього адміністратора Макарія Тучапського єпископом Галицьким, Львівським і Кам’янець-Подільським, зі своєю резиденцією у Львові.

У 1885 році частина Львівської єпархії була заснована як Станіславівська єпархія. У 1936 році Львівська єпархія включала 1 266 парафій і 1 350 000 віруючих. Після Другої світової війни територія Львівської єпархії була включена до складу Української РСР. Українська католицька церква була пригнічена, а уявний Львівський Собор 1946 проголосив звернення єпархії в православ’я. Єпархія була розширена за рахунок деяких парафій з Перемишльської єпархії; її назва була змінена на Львівсько-Тернопільську єпархію; був поставлений єпископ Російської православної церкви. Однак українська католицька церква вижила в підпіллі, та 1 грудня 1989 року вона була легалізована. В цей час ординарієм Львівської архиєпархії був визнаний Володимир Стернюк.

У березні 1992 року єпархія налічувала близько 1 000 парафій. В кінці 1980-х років відбулося відродження Української автокефальної православної церкви та створення Львівської єпархії цієї церкви під управлінням митрополита І. Боднарчука.