Визнання Голодомору в Україні – ознака цивілізованості

Російсько-українська війна 1918-1922 років, яку після більшовицького перевороту Українській народній Республіці оголосила Совєтська Росія, завершилася першим голодомором 1921-1922 років, що став предтечею ще більш масштабного злочину імперської більшовицької Росії на окупованій території України – спланованим масовим вбивством української нації – Голодомором 1932-1933 років.

Веб-платформа „UaModna” повідомляє, що громадське об’єднання Україна Форум (Ukraine Forum e.V.) з Берліну підготувала цілу низку відповідей і надсилає їх листами до кожного члена петиційної комісії (32 члени). До листів додали фільм ЦІНА ПРАВДИ / Mr. Jones / RED SECRETS.

Разом з Послом України в Німеччині паном Андрієм Мельником, який докладає чималих зусиль у цій болючій для українців темі, українські волонтери надсилають матеріали, інформують, беуть участь в дискусіях і доносять правду про Голодомор в Україні.

Детальна інформація – у статті „Визнання Голодомору в Україні – ознака цивілізованості“.

Короткий зміст статті:

Голодомор 1932-1933 років

Важкий шлях до правди. Ретроспектива

Впродовж усіх років існування комуністичного режиму факти боротьби українців проти злочинної комуно-російської влади ретельно приховувалися. Компартійна номенклатура намагалася приховати той факт, що усі голодомори 20-х, 30-х, 40-х років ХХ століття в Україні були наслідками правління російського більшовизму, який у повній мірі проявив свою жорстокість, цинізм і українофобію, що по суті мало відрізнялася від расизму.  Найбільш масштабним і трагічним з них для українців став голодомор 30-х років.

Організаційна нарада членів Комісії по розслідуванню причин голоду в Україні відбулася в Торонто (Канада) 12 лютого 1988 року.

Оприлюднити матеріали Комісії по голодомору 1932-1933 років в самій Україні стало можливим лише після проголошення незалежності, – в 1993 році, коли молода держава вперше офіційно відзначила 60-річчя цієї трагічної події з її недавнього колоніального минулого…

З підсумкового звіту Міжнародної Комісії по розслідуванню голоду в Україні 1932-1933 років

а. Тривалість

Характер подій робить майже неможливим визначення точного дня початку і закінчення голоду в Україні 1932-1933 р.р., що цілком зрозуміло… всі джерела одностайні в тому, що стосується розвитку подій: голод почався наприкінці літа 1932 р., досяг свого піку на початку весни 1933 р. й закінчився на початку літа 1933 року…

б. Географія

Як витікає з матеріалів, отриманих Комісією, а також наданих їй досліджень, голод охопив всю без винятку територію в рамках політичних кордонів Української республіки…

в. Кількість жертв

Другий перепис був проведений в 1939 році, тобто через 6 років після закінчення голоду. Згідно результатів цього перепису в Україні проживало 28.111.000 осіб серед загального числа населення СРСР – 170.557.100 осіб. Населення України, таким чином, зменшилося за 13 років (радянської влади – В.З.) на 3.084.000 осіб або на 9,9%. Це зменшення різко контрастує зі зростанням населення у сусідній Білорусії – 11.3% зі зростанням в цілому по Радянському Союзу на 15,7%…

Причини голоду

Надмірна заготівля зерна в липні 1932 року стала прямою причиною голоду, що спалахнув в Україні тієї осені. Згідно твердженню позивача, більш глибоке коріння необхідно шукати в примусовій колективізації сільського і в розкуркуленні, що проводилося радянською владою протягом багатьох років; а також у бажанні центрального уряду (кремлівського керівництва – В.З.) дати бій традиційному українському націоналізмові.

Висновки

Комісія… висловлює жаль з приводу неучасті у розслідуванні радянської і української (В.З. – УРСР) влад. Їх співробітництво надало б можливість Комісії значно просунутися вперед у пошуках істини, особливо за відсутністю опублікованих матеріалів з офіційних архівів Радянського Союзу і України. Це, очевидно, ускладнює завдання Комісії…, котрою було встановлено п’ять фактів:

1. Не підлягає сумніву, що Україна була важко уражена голодом в 1932-1933 роках і що українська і радянська влада знали про катастрофічний брак продовольства для населення…

Голод не міг застигнути правлячі кола зненацька, оскільки Микола Скрипник звернув їх увагу на те, що виникає велике занепокоєння з приводу зернових ресурсів на Третій Всеукраїнській конференції у липні 1932 року.

2. Також не підлягає сумніву, що, знаючи про трагічне становище в Україні, радянська влада утрималась від надання будь-якої допомоги до літа 1933 року. Вона (В.З. – радянська влада) дозволила голоду охопити всю Україну, що призвело до ще більшого спустошення протягом десяти місяців; не вживались заходи, спрямовані на ліквідацію таких наслідків навіть з запізненням, як це було зроблено десятьма роками раніше під час голоду 1921-1922 років.

Визнано, що окрім поставок насінного фонду в рахунок майбутнього врожаю (що мало місце на початку 1933 року) влада не направила ніякої продовольчої допомоги вмираючим від голоду, в той час, як СРСР продовжував експортувати зернові. Більш того, не було звернення за допомогою за кордоном…

3. Радянська влада вживала різні заходи юридичного характеру, що збільшували згубні наслідки голоду, перекриваючи будь-який доступ людей до продовольства і забороняючи залишати регіон, уражений голодом.
4. Згідно свідченням, наданим Комісії, з’ясовується, що містам і селищам в більшості вдалося уникнути голоду, як і місцевій сільській владі, відповідальній за забезпечення поставок зерна і проведення колективізації.

Також очевидно, що серед міського населення було багато не українців (В.З. – росіян і жидів), а сільську владу часто представляли росіяни.

5. Це правда, що радянська влада на той час забезпечувала існування будь-якого голоду в Україні і що, зважаючи на всі докази зворотного, продовжувала заперечувати голод протягом більш ніж 50 років. Виняток складає лише особисте визнання Хрущова.

Комісія вважає, що радянська влада, не дуже бажаючи голоду (!?), швидше за все скористалася ним, щоб примусити українських селян прийняти політику, котрій вони різко опиралися. Оскільки голод виявився потужною зброєю, влада застосувала її, незважаючи на ціну, сплачену за це українським народом. Саме таким був висновок італійського посла, який написав у телеграмі (11 липня 1933 року) своєму міністрові іноземних справ: «Уряд надзвичайно вправно скористався голодом в якості зброї»…