Княгиня Ольга – біографія та історичний портрет

Достеменно невідомо де і коли народилась майбутня правителька. Існує безліч теорій, припущень та домислів на цю тему, але жодне не має фактичного підтвердження.

Відомо лише, що князь Ігор І був скорений красою та войовничим характером юної Ольги, а у «Повісті временних літ» зазначено: «от Плескова», «… Неци же глаголють, яко Ольгови дщи бе Ольга». Також зазначено, що мала вона високий соціальний статус, адже володіла двором у Вишгороді. Територіальне походження не означає її російської приналежності, бо до XV століття Псков, як і Новгород, не належали Московії.

У 903 році, згідно з літописними записами, князь Ігор одружився з Ольгою. Єдиною відомою нам дитиною був син Святослав, який народився у 937 році. У деяких документах згадуються ще два імені – Предслава і Володислав, але підтвердженнь, що це діти Ольги та Ігоря, не знайдено.

Війна з древлянами

Ігор Рюрикович вів здебільшого зовнішню політику і намагався отримати якомога більшу вигоду від підпорядкованих племен. Це і привело його до загибелі. Зібравши данину з древлян, князь вирішив що вони можуть дати більше і повернувся вимагати оплату вдруге. Розлючені жителі покарали жадібного правителя і жорстоко стратили його, розірвавши навпіл.

Отже, у 945 році княгиня стала вдовою і правління державою лягло на її плечі, бо син Святослав був замалим. В середині Х століття жителі руських земель були язичниками і помста була священним обов’язком. Так, одне старословянське прислівя говорить: «Хто не відомстить — за того Бог не відомстить». Тому княгиня, вбита горем, отримавши з рук дружинників меч свого чоловіка, почала планувати помсту.

Довго чекати не довелось. Древляни, сп’янівши після вбивства Ігоря І, вирішили одружити свого князя Мала з Ольгою і отримати в руки всю владу. Але княгиня не була слабка духом і рішучості їй не бракувало. Тому, коли прибули посли щоб засватати її, вона заманила їх в пастку і поховала живцем. Не знаючи яка доля спіткала першу делегацію, древляни відправили другу. І цього разу не аби кого, а князів, бояр і купців. Та, на жаль, доля і їх не пощадила. Наказавши розтопити баню для поважних гостей, Ольга закрила їх всередині і підпалила.

Ольга розуміла, що для збереження влади і зміцнення свого становища в Києві, їй потрібна кривава перемога. Тому вона пише древлянам листа : «Се вже йду я до вас. Тож готуйте медів багато у граді, де вбито мого мужа. Хай поплачу я над труною його і вчиню тризну мужеві моєму». Під прикриттям язичницького обряду, згідно з яким влаштовувались військові ігри, бенкет та жертвоприношення на честь померлого, було порізано п’ять тисяч древлян.

У 946 році, щоб остаточно провчити древлян, Ольга разом із сином і дружиною вирушила в похід. Біля міста Іскоростень княгиня віддала Святославу батьків меч і той, встромивши його в землю, розпочав битву. За наказом Ольги місто було взято в облогу і ніяк древляни не могли відбити натиск війська київського. Щоб завершити свою справу, княгиня знову пішла на хитрість. Вона пише листа: «До чого ви хочете досидітися? Чи ви хочете всі з голоду померти, не згоджуючися на данину. Ваші гради вже взяті і люди давно обробляють свої ниви». Місцяни недовірливо поставились до цього і відповіли, що навряд княжна по данину прийшла, вона певно жадає помститись. На це Ольга відповіла так: «Я вже помстилася за чоловіка свого, коли прийшли ви до Києва, і вдруге, і втретє тоді, коли чинили тризну чоловікові моєму. Тому я вже не буду помсти чинити, а хочу взяти потроху данини і, помирившись з вами, піду назад».