DE
Анна Ярославна – руська князівна та королева Франції
Анна Ярославна – важлива особа не лише в історії України, а й світовій історії. Це руська князівна, яка стала королевою Франції в 1051 році після одруження з королем Генріхом I, а пізніше повінчалася з графом Валуа.
Анна була дочкою Ярослава Мудрого, великого київського князя, та його другої дружини Інгегерд Олофсдоттер зі Швеції. Точна дата її народження невідома.
Про дитинство Анни чи освіту відомо мало, однак існує достатньо підтверджень того, що вона була грамотною. Філіп Делорм зазначив, що Ярослав заснував низку шкіл у своєму королівстві, і припускає, що освіта високо цінувалася в його сім’ї, що, таким чином, сприяло високому рівню освіти Анни.
Її весілля відбулося 19 травня 1051 року і Анна була коронована відразу після церемонії одруження, що зробило її першою французькою королевою, яка відсвяткувала свою коронацію в Реймському соборі.
Цікаві факти:
- Ще на початку свого королівського шляху Анна Ярославна виявляла завзятість. Вона присягала на слов’янському Євангелію, яке вона принесла із собою, відмовляючись присягати на Латинській Біблії. Цю книгу чекала дивовижна доля. Усі наступні королі Франції давали присягу на Реймському Євангелію, навіть не підозрюючи про її київське походження.
- За історичними даними, у королеви Анни було троє синів: Філіп, на прізвисько “Добрий”, згодом став королем Франції (на честь його народження королева побудувала монастир Святого Вінсента в Санлісі), потім у неї було два сини – Роберт, який помер у дитинстві, та Гюго, який згодом став графом Вермандуа і прославився в перших хрестових походах. На відміну від її синів, народження її дочки Емми або Едігни у королівській родині овіяне таємницею. Невідомо, чи була в них насправді дочка. Королева Анна навчала своїх дітей читання та письма, а також арифметики та історії.
- Судячи з історичних документів, Генріх рахувався з думкою своєї дружини: у багатьох державних документах, особливо про пожертви, привілеї чи феоди монастирям і соборам є надпис: “За згодою моєї дружини Анни”, ” у присутності королеви Анни “.
- Представниця нашого етносу відігравала певну роль у історії та культурі Франції. Про це свідчать численні посилання на її постать сучасних французьких письменників. На той час Франція не була якимось надзвичайним королівством і не випереджала Русь. Навпаки, рівень соціального розвитку країни був, можливо, навіть нижчим від рівня Києва. Це не означає, що всі люди були такими нікчемними, просто соціальний розвиток ще не досяг певного рівня. У Франції XI ст. освіченими тоді були лише священнослужителі. Крім того, Париж у 1051 не мав каналізації, був брудним і смердючим. Місцеві жителі викидали сміття з вікон на вулиці, не милися, бо вважали, що це смертельний гріх, і їли руками. Тож королева вирішила виправити ситуацію і почала вчити короля та придворних читати та писати, а також навчила користуватися виделками. Розумність і дипломатія, які викладали вдома, дозволили Анні завоювати прихильність не лише французів, але навіть папи Римського Миколи II. Громадяни цієї далекої землі добре знають походження своєї королеви – чудової слов’янки.
- Їй було встановлено два пам’ятники, останній встановлений у Санлісі у 2005 році. Перед старим храмом Ви побачите кам’яну жіночу статую. В одній руці вона тримає мініатюрну конструкцію собору, а в другій – лілію, символ королівської влади. Напис на основі звучить так: “Анна Київська. Королева Франції. Вона заснувала цю обитель 21 квітня 1060 року”.
Джерело: https://images.app.goo.gl/cakc4gfJVb49ay729
Джерела:
